Pages in topic: < [1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12] > | Off topic: Сучасна українська поезія Thread poster: Jarema
| Jarema Ukraine Local time: 20:50 Member (2003) German to Russian + ... Moderator of this forum TOPIC STARTER
Lacrimoso. Безмовно плаче рань імлиста- Початок млявий падолиста. Затаврував небесний фон Володар смутку - Скорпіон. Набряклі хмари капюшона Насунули на Скорпіона - Не бачив він, як кола Данте Проходили прадавні анти. О тій порі талан і ласка ... See more Lacrimoso. Безмовно плаче рань імлиста- Початок млявий падолиста. Затаврував небесний фон Володар смутку - Скорпіон. Набряклі хмари капюшона Насунули на Скорпіона - Не бачив він, як кола Данте Проходили прадавні анти. О тій порі талан і ласка Наперегони із фіаско. Ще й досі чую срібний дзвін І марно б`юся навздогін... Мого прологу журні дні Тавром на небі й на мені. //// Церква над ставом - Свічка поставлена; Бані намолені Сліз, ворожінь, Fleur* вітражів, Грона ламкі Висхлих блаватів, Пахощів патина... Церква над ставом - Давній естамп. *квіти (фр.) ///// * * * Ні думок, ні чуттів, ні вражень - розчинилось, розпалось, відквітло... лиш душа в повномісячнім світлі, наче гість перемерзлий, небажаний; промінь-спис крижаного сардоніксу завиломується, мов на треку, перетворились на комікси химери Тулуз-Лотрека; та в годину, коли по гостях, кажанів білосяйна варта виокреслює крилами гострими - комедія дель арте!* *комедія масок. * * * Диригент або біс, або геній, та все вужчає шкіра шагрені; коли біс, то молю - відпусти, бо несила тягар цей нести; але ж геній - той самий біс; наче Фавсту, життя на "біс" чи повторить, уклавши угоду, чи поверне кохання й вроду, душу й тіло забравши в оренду?.. отакий хеппі-енд zu Ende? ▲ Collapse | | | Jarema Ukraine Local time: 20:50 Member (2003) German to Russian + ... Moderator of this forum TOPIC STARTER Ганзенко Олексій | Jul 30, 2009 |
Наобіцяй мені Обіцяного Краю, Що в ньому рік молочних понад край. Сподобиш: я ще скибку з нього вкраю, Либонь не вкраду… дармо не карай… Я сто століть не чув погук Побіди, Лише плачів скородив гами альт. В новім Єгипті зводять піраміди І я лупаю бро�... See more Наобіцяй мені Обіцяного Краю, Що в ньому рік молочних понад край. Сподобиш: я ще скибку з нього вкраю, Либонь не вкраду… дармо не карай… Я сто століть не чув погук Побіди, Лише плачів скородив гами альт. В новім Єгипті зводять піраміди І я лупаю бронзою базальт. Та альт умре. На здогад манускрипту Залишать скрик наднільські плаксії. Всі десять кар, що ти післав Єгипту, Чомусь на плечі падають мої. Бо в нас отут лишень царів долини, Прегарні труни вибраних мерців. Твоїх рабів забронзовілі спини, Неначе брук під шинами тельців. Бо в нас отут безживні брязки блиску, Крізь дику ніч − істерика вогнів. Хіба знайдеш із хлопчиком колиску, Коли в паркани вже затисли Ніл? Ізбляклий Ра прилип до небокраю… В чужих богів не вижебрать добра. Наобіцяй мені Обіцяного Краю На західному березі Дніпра… *** Ізбляклий Ра прилип до небокраю… Тесальник брил в пустелі я вмираю, В притінкові кривавої гори. Вона зп’ялась вже ген до половини. Мене потовк наглядач без провини, Немовби кедра вилупив з кори. Та дивина: вже й той житець шеолу. Його забив, діставши шаблю голу, Один вояк, й утік тії ж пори. Казали, буцім звуть його Мойсеєм, Із наших він, але з нагоди сеї Мені вже Сущий втіхи не створив. Звідкіль прийшов ти, рабський рятівниче? Життя кладу − Ягве тебе покличе На відшуки Аврамових дубів. Марнота все − не знати вам свободи, Скоріше Ніл заверне жовті води, Бо волі дух убійний для рабів! Ми триста літ чужі плекали добра, Відколи Йосип, гетьман прехоробрий, Цареві в пояс голову схилив. Даремно ж ти вихнув жалом домахи: Рабові втіха − пригірщ соломахи Та куций сон про давню тінь олив. Яка ж ти чорна, кров каменотеса. З пісків Сахари, сяйних, наче плеса, На запах твій підкрався скорпіон. Пустельний кат, вірніший ніж Феміда. Рабові склепом стане піраміда, Немов той раб − всерабський фараон. *** Не тече вже між пальців пісок, що відлічує лічені й вічні. Не тече вже пісок, бо огруддя червонить його нетривких капілярів. Не тече, Не рече, Гніт мордує плече; Думка зойкне, втече Од розтрощених вщерть, Тих, рожевих колись, окулярів… Не тече гіркота з ката вуст, як в кота, Що лизнув потай з глека сметани. З глека виллято вміст, Кат човгнув на поміст… На верхівці верби дике сонце жило. Помолитись якби, аж до кого – жало Хто з грудей суховір’я дістане? Не тече вже між пальців пісок, що співав, опадаючи в сутінь. Не тече вже пісок, на верхівці верби не співає приручене сонце. Гаряче, Гаряче… Кат підставить плече. Засльозить, запече… Хай – жало не втече Між огруддя тонких капілярів. Серця випито вміст, Брязне скло на поміст З тих, рожевих колись, окулярів… Не тече вже між пальців пісок – ним дбайливо впорошено плаху. Не тече вже пісок, мертве сонце кричить, На верхівці вербовій прикуте: „Не благай – не втечем!” Чом же так, не мечем?.. Направляє мовчун лезо бритви. Ловко скропить зело… Перше вийміть жало! – Не життя вже прошу – лиш молитви! ▲ Collapse | | | Jarema Ukraine Local time: 20:50 Member (2003) German to Russian + ... Moderator of this forum TOPIC STARTER Понасенко Артем | Jul 30, 2009 |
я ловлю хвилі радіо, раз за разом перебираючи їх нитки у пошуку родзинок для своїх вух, та зрештою зупиняюсь на білому шумі, де замість нот лише шепіт і ще дещо... *** лушпиння цибулі приховують у собі сто... See more я ловлю хвилі радіо, раз за разом перебираючи їх нитки у пошуку родзинок для своїх вух, та зрештою зупиняюсь на білому шумі, де замість нот лише шепіт і ще дещо... *** лушпиння цибулі приховують у собі сторінки книг, що вражають нас до сліз *** янголи не палять квітів, що зів’яли у листі барбарисових цукерок, липких пір’їн, де запалена ватра випускає хмари у плав неба, між гілля, заплетене коріння, що давить дерева у сік нектару роси, краплин зів’ялих крил ▲ Collapse | | | Jarema Ukraine Local time: 20:50 Member (2003) German to Russian + ... Moderator of this forum TOPIC STARTER
Джаз трансформаторних станцій На дві тисячі сотому кроці п`янкого мовчання. У саду, не Едему, а світу асфальтно- земного Ти зірвеш мені яблуко сорту... хай буде “Пізнання” Ну і стиха промовиш лише лаконічне “Смачного!” Цього року дерев�... See more Джаз трансформаторних станцій На дві тисячі сотому кроці п`янкого мовчання. У саду, не Едему, а світу асфальтно- земного Ти зірвеш мені яблуко сорту... хай буде “Пізнання” Ну і стиха промовиш лише лаконічне “Смачного!” Цього року дерева вродили рясніше, ніж люди (Купідон добре цілився, тільки здебільше у скроню), Ми ще поки живі, в охоронцях – бетонні споруди, Ну а може, прибульці сузір’я “Сріблястих пеонів”. Стеариновий вечір, як фатум усіх передбачень, Захлинеться в неоні, на жаль, але що тут такого? Алгоритми любові не мають доведених значень, І на пошті згубили послання від Духа Святого. Мегаполіс – в угарі. Відмінено букви Законів, Вільнонайманий дощ перекреслює списки вакансій, Водостоки затверджені небом на роль саксофонів – Всі бажаючі слухають “Джаз трансформаторних станцій.” **** Perpetuum Mobile довічна конфронтація світла і темені, тротиловий ранок сонцем вибухне, настінний живопис дикого племені по нас залишиться, а поки – видихни все, що примарилось у стані сомнамбули, коли інші, “нормальні” зростом міряли горизонтальну відстань від “аз” до “фабули” і тінь від місяця, пошматовану звірами, які не знали жалю і сумніву, і нехай на нас вони були схожими, а може то ми злу присутньому несли данину з очима Божими. **** Безсоння без сонця, В уяві прострацій - У черзі за киснем До Вищого суду. Сади Гетсиманські Під луни овацій Згорають в багаттях Зомбованих вуду. Пустеля під стелю Насипле бархани, Безплатним кіно – Міражеві видіння, У світлі вікна Промайнуть каравани, Крізь пальці донизу – Пісок, як насіння. Оази, де Азій, Європ і Америк Розмито кордони Глибинами моря. Нові Атлантиди Військових істерик Поволі розтануть В пилу і покорі. Безсоння без сонця У сни полетіло. В Едемських садах Вже не яблуні – груші... Від бруду ще можна Очистити тіло, У пральних машинах Не вимити душі. ▲ Collapse | |
|
|
Мірек Боднар, «Пожертва на світло» | Aug 14, 2015 |
діти осені пахнуть стеблами кукурудзи, димом паленого бадилля і каштанами. засмаглі й худі, втомлені, щойно з дороги, в запилюжених черевиках, з крихтами тютюну і хліба в кишенях, з горіхами в кулаках, стоять в призахідному сонці, що золотить дерева, і дивлят�... See more діти осені пахнуть стеблами кукурудзи, димом паленого бадилля і каштанами. засмаглі й худі, втомлені, щойно з дороги, в запилюжених черевиках, з крихтами тютюну і хліба в кишенях, з горіхами в кулаках, стоять в призахідному сонці, що золотить дерева, і дивляться кудись за горизонт. поглянь на їхні спокійні обличчя, розважливі рухи, поглянь, скільки світла в їхніх очах, відчуй, якою тишею сповнені їхні легені. кожен з них чує свій голос скорботи, елегійний, мінорний, який змушує їх зупинитися врешті-решт і передихнути. вони пам’ятають запахи всіх квартир, де їм доводилось жити, вони знають, що найперше, із чим потрібно вживатися, це запахи, вони вміють розрізняти найтонші коливання повітря, простору, потоки вітру. тепер і я з ними стоятиму, освітлений стробоскопом літа, опромінений радіацією осені, вдихатиму запаморочливо-терпкі випари ефіру, палитиму сухе листя, намагатимусь відтягнути смерть, пробуватиму чимскоріш її наблизити. Мірек Боднар, із поетичної збірки «Пожертва на світло» http://starylev.com.ua/pozhertva-na-svitlo ▲ Collapse | | |
*** Шкільні дерева: горіх ми були молодими і добре ставилися до смерті хоча й ранили горіх камінням чи палками а тепер мені гидко на тебе дивитися мені гидко спостерігати старіння мені гидко я не бачу в цьому нічого красивого чи хоча б мудрого мо�... See more *** Шкільні дерева: горіх ми були молодими і добре ставилися до смерті хоча й ранили горіх камінням чи палками а тепер мені гидко на тебе дивитися мені гидко спостерігати старіння мені гидко я не бачу в цьому нічого красивого чи хоча б мудрого моя горіхова труна стає колискою у яку я тебе вклав і вперше поцілував потім кохав тебе аж до весни а тепер ти й не згадаєш як мене звати ведеш за руку дітей до школи …не ведеш але колись поведеш наступаєш на горіх у зеленій шкірі а він розчавлюється білим мозком – і ти піднімаєш одне зерно яке вціліло оббираєш гірку як рогівка шкірку Мирослав Лаюк, із поетичної збірки «Метрофобія» http://starylev.com.ua/metrofobiya ▲ Collapse | | |
Груша трохи меду на губи і буде покута за солодке зітхання голублення притулися хутчій до малої зозульки що розносить у глечику жовті меди як же меду тобі не спивати та ж літо онде грушу обняло вагітну жону день до дня і доло�... See more Груша трохи меду на губи і буде покута за солодке зітхання голублення притулися хутчій до малої зозульки що розносить у глечику жовті меди як же меду тобі не спивати та ж літо онде грушу обняло вагітну жону день до дня і долоні до лона медами наливаються глечики жовті на гіллі Мар`яна Савка, з поетичної збірки «Пора плодів і квітів» http://starylev.com.ua/pora-plodiv-i-kvitiv ▲ Collapse | | |
*** ІСХОД сходить сонце й заходить (ц) екклезіаст сходить сонце й ісходить (ц) це вже я ми безумні в словах як вони у нас тільки їх не відріжеш як голову короля я не маю сумнівів у столі хіба в назві «пудельце» і назві «хліб» бо коли умирають люди і коро... See more *** ІСХОД сходить сонце й заходить (ц) екклезіаст сходить сонце й ісходить (ц) це вже я ми безумні в словах як вони у нас тільки їх не відріжеш як голову короля я не маю сумнівів у столі хіба в назві «пудельце» і назві «хліб» бо коли умирають люди і королі залишаються ці слова й барабанний дріб я омега-ц ц-ц-ц зета зет я шукав замінник до слова «смерть» та найближчим до нього було «ісход» альфа сходить – вже місяць на голові наче сходження крапки з-над букви і я не в змозі стримати цих істот Мирослав Лаюк, із поетичної збірки «Метрофобія» http://starylev.com.ua/metrofobiya ▲ Collapse | |
|
|
*** Вмочила цвіт акація при ночі у чорну плав, у великодню плав. Її торкнули співи парубочі, найперший схлип дівоцького тепла гілки обмарив, леготом оббризкав, не погасив, а тільки обірвав. А за рікою перебите військо неначе в ями, падало в слова, щ... See more *** Вмочила цвіт акація при ночі у чорну плав, у великодню плав. Її торкнули співи парубочі, найперший схлип дівоцького тепла гілки обмарив, леготом оббризкав, не погасив, а тільки обірвав. А за рікою перебите військо неначе в ями, падало в слова, що ними я тримав, але не втримав. Що ними знав я, та хіба я знав... Лечу, як попіл, мислями нагими у чорну плав, неподоланну плав. Сергій Осока, з поетичної збірки «Небесна падалиця» http://starylev.com.ua/nebesna-padalycya ▲ Collapse | | | Ірина Старовойт | Sep 30, 2015 |
*** До солоного поту маловмілі натрудиш руки, щоби черство дійти до постелі і так упасти. Розпирає легені легенька крихта розпуки – так чекають штафети чи ще якої напасти. Призупинена смерть проступає рубцем на тілі. Каламутиться кров, ледве шкіра кості т... See more *** До солоного поту маловмілі натрудиш руки, щоби черство дійти до постелі і так упасти. Розпирає легені легенька крихта розпуки – так чекають штафети чи ще якої напасти. Призупинена смерть проступає рубцем на тілі. Каламутиться кров, ледве шкіра кості тримає. Залишається шанс проявити себе на ділі, але досить діткнути – і діла уже немає. Якщо в с е наперед, тоді пощо людей натягати? Нащо гнізда лишати? В черешневу денцівку дути? Доки зможеш триматись чогось, чого варто триматись, до солоного поту маловмілі трудитимеш руки. Ірина Старовойт, із поетичної збірки «Гронінгенський рукопис» http://starylev.com.ua/groningenskyy-rukopys ▲ Collapse | | | Василь Симоненко | Sep 30, 2015 |
*** Світ який — мереживо казкове!.. Світ який — ні краю ні кінця! Зорі й трави, мрево світанкове, Магія коханого лиця. Світе мій гучний, мільйонноокий, Пристрасний, збурунений, німий, Ніжний, і ласкавий, і жорстокий, Дай мені свій простір і неспокій... See more *** Світ який — мереживо казкове!.. Світ який — ні краю ні кінця! Зорі й трави, мрево світанкове, Магія коханого лиця. Світе мій гучний, мільйонноокий, Пристрасний, збурунений, німий, Ніжний, і ласкавий, і жорстокий, Дай мені свій простір і неспокій, Сонцем душу жадібну налий! Дай мені у думку динаміту, Дай мені любові, дай добра, Гуркочи у долю мою, світе, Хвилями прадавнього Дніпра. Не шкодуй добра мені, людині, Щастя не жалій моїм літам — Все одно ті скабри по краплині Я тобі закохано віддам. Василь Симоненко ▲ Collapse | | | Катерина Калитко | Sep 30, 2015 |
*** Озирнешся назад і відчуєш у горлі сіль. Жовтий змій вогняний лежить на даху костелу. Сад за домом шумить. Шум подібний на голосіння. Завтра вийдеш у сад, а він тобі не зацвіте. Завтра глухо тобі співатиме дзвін великих пожеж, завтра річка твоя закипить і ... See more *** Озирнешся назад і відчуєш у горлі сіль. Жовтий змій вогняний лежить на даху костелу. Сад за домом шумить. Шум подібний на голосіння. Завтра вийдеш у сад, а він тобі не зацвіте. Завтра глухо тобі співатиме дзвін великих пожеж, завтра річка твоя закипить і стане кривава. Сни тривожні над ранок, і ранок тривожний теж. На листку винограду завмер величезний равлик. Завтра вийдеш на станцію – потяги, поспіх, пил, так бентежно, неначе війна. Між чужих усіх заговориш до когось – у голосі скрипне сіль. І велика пожежа на серці. А поки – спи. Катерина Калитко, із поетичної збірки «Катівня. Виноградник. Дім» http://starylev.com.ua/kativnya-vynogradnyk-dim ▲ Collapse | |
|
|
Jarema Ukraine Local time: 20:50 Member (2003) German to Russian + ... Moderator of this forum TOPIC STARTER
ти ялозиш у кріслі балконному й кажеш: «диви, знову Марс засвітився так сильно над місяцем, мов червоний апостроф!» так, він справді знову висить і ледь чутно гуде, проколоти завжди готовий будь-яку хмару, будь-яке слово, будь-який сон,<... See more ти ялозиш у кріслі балконному й кажеш: «диви, знову Марс засвітився так сильно над місяцем, мов червоний апостроф!» так, він справді знову висить і ледь чутно гуде, проколоти завжди готовий будь-яку хмару, будь-яке слово, будь-який сон, проте схоплюєшся і тікаєш під символічний затиш-захисток стін ти не від нього, а від нічного метелика, пухнастого і дурного, наостанок забравши й кішку щоб не стрибала вслід кажанам, але вона – стрибатиме вічно, фарбуючи ув очах своїх ртуть у колір апострофа місячного. ▲ Collapse | | | Jarema Ukraine Local time: 20:50 Member (2003) German to Russian + ... Moderator of this forum TOPIC STARTER
І нічого не поміняється. Літо прийшло – і так само стихне. А ти лежатимеш горілиць на зелених карпатських схилах із тим, кому за жодних обставин не віритимеш до кінця. Спека протримається трохи довше, ніж ти би хотіла, і на початку вересня, вимучена і тонка, �... See more І нічого не поміняється. Літо прийшло – і так само стихне. А ти лежатимеш горілиць на зелених карпатських схилах із тим, кому за жодних обставин не віритимеш до кінця. Спека протримається трохи довше, ніж ти би хотіла, і на початку вересня, вимучена і тонка, відірвеш його від повій, торкнешся його зап'ясть – а він такий гарячий від Бога – здається, тільки поглянь, і займеться, немов сухостій. І тоді згадаєш мене – справжнього і дощового. А я, власне, як жив без тебе так і живу, але часто про тебе думаю, час від часу купую JackDaniel's рідко буваю вдома, курю Галуаз і траву, і відбиваюсь від тих, хто мене називає генієм. А я, власне, як жив без тебе так і живу, кохаюся із усіма підряд. Так само пишу тобі часом, дзвоню на старі недіючі номери, розмовляю із оператором, приймаю якийсь недіючий препарат і засинаю, неначе малюк, на рахунок «три» І спробуй сказати, що я граю якось нечисто – я просто не лізу та не виламую ліній твого життя, як іншим. Звичайним дощем стирчу від початку осені у твоєму місті, і дивлюсь як тобі без мене стає щохвилини гірше. ▲ Collapse | | | Jarema Ukraine Local time: 20:50 Member (2003) German to Russian + ... Moderator of this forum TOPIC STARTER Любомир Серняк | Sep 2, 2018 |
ця літня ніч скинула з себе всю одіж стоїть перед нами нага ніби гора яка обв‘язалась паском подиху і сухожиллям заходів сонця така неможлива що я боюсь у неї увірувати і злякати боюсь тому не засну допоки останнє вікно з багатоповерхівки буде світити у озеро доторків її півмісячні очі смутні. | | | Pages in topic: < [1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12] > | To report site rules violations or get help, contact a site moderator: You can also contact site staff by submitting a support request » Сучасна українська поезія TM-Town | Manage your TMs and Terms ... and boost your translation business
Are you ready for something fresh in the industry? TM-Town is a unique new site for you -- the freelance translator -- to store, manage and share translation memories (TMs) and glossaries...and potentially meet new clients on the basis of your prior work.
More info » |
| CafeTran Espresso | You've never met a CAT tool this clever!
Translate faster & easier, using a sophisticated CAT tool built by a translator / developer.
Accept jobs from clients who use Trados, MemoQ, Wordfast & major CAT tools.
Download and start using CafeTran Espresso -- for free
Buy now! » |
|
| | | | X Sign in to your ProZ.com account... | | | | | |